«Ти як?» — це всеукраїнська програма ментального здоров’я, створена з ініціативи Першої леді України Олени Зеленської. Вона з’явилася у 2022 році, коли українці, як ніколи, потребували підтримки, розуміння й турботи про власний емоційний стан.
Мета програми — навчити кожного з нас піклуватися про себе та своїх близьких, помічати емоції, не соромитися просити про допомогу й вміти її надавати. Це не про медицину — це про людяність, емпатію та щирість у спілкуванні.
Для дітей дошкільного віку «Ти як?» — це світ гри, кольорів і відкриттів. Малюки вчаться розуміти, що таке радість, злість, страх чи сум, і як із цими почуттями дружити.
Для батьків — це можливість глибше зрозуміти свою дитину, почути її «Я добре» або «Мені сумно» і знати, як реагувати з любов’ю та підтримкою.
«Ти як?» — просте запитання, що змінює життя. Бо воно означає: я бачу тебе, мені не байдуже, я поруч. 💛
Як розпізнати приховану тривожність у дитини
Уявіть собі: звичайний вечір. Дитина сидить на підлозі, грається з кубиками. З боку — усе спокійно. Але мама помічає, що малюк уже втретє нервово перекладає іграшки з місця на місце, зітхає й не відповідає на запитання. Ніби все гаразд, але щось у його поведінці насторожує. Це може бути не просто втома — іноді за такими дрібницями ховається дитяча тривожність.
🌧 Що таке прихована тривожність
Тривожність — це коли дитина постійно чекає чогось поганого, навіть якщо причин немає. Вона може не плакати і не говорити про страхи, але тіло й поведінка видають її.
Дитина може бути «тихою», «зручною», «слухняною» — але всередині її думки крутяться, як карусель: «А якщо мене не похвалять?», «А якщо мама розсердиться?», «А якщо завтра знову щось піде не так?».
🕵️♀️ Як розпізнати тривожність
Батькам важливо помічати дрібниці, бо саме вони говорять гучніше за слова:
-
Постійна потреба в схваленні. Дитина десять разів перепитує: «Я правильно зробив? Ти не злишся?».
-
Проблеми зі сном. Довго не засинає, часто прокидається, приходить до вас у ліжко.
-
Болі без причини. Скаржиться на живіт, голову — але лікарі нічого не знаходять.
-
Скута поведінка. Уникає нових ігор, людей, боїться зробити помилку.
-
Дратівливість або плаксивість. Невелика невдача — і вже сльози або злість.
-
Надмірна відповідальність. Такі діти часто поводяться «по-дорослому»: все перевіряють, хвилюються за інших.
💬 Що зазвичай стоїть за цим
Часто тривожність виникає тоді, коли:
-
дитині бракує стабільності — сьогодні так, а завтра по-іншому;
-
вона боїться розчарувати батьків;
-
у сім’ї часто говорять «будь обережним», «не впади», «не зроби помилку»;
-
дитина пережила зміну школи, садка, переїзд, розлуку з кимось близьким.
🌿 Як допомогти
-
Дайте відчуття безпеки. Говоріть: «Я поруч», «Все добре, ти не один».
-
Не вимагайте ідеальності. Помилки — частина навчання, не трагедія.
-
Хваліть не тільки за результат, а й за старання.
-
Створюйте передбачуваність. Дитині важливо знати, що буде далі: розпорядок, звички, ритуали.
-
Дозвольте говорити про страхи. Не кажіть «не бійся», краще — «я бачу, що ти хвилюєшся, розкажи мені».
-
Менше критики, більше тепла. Навіть короткі обійми чи усмішка можуть знизити напругу.
🌈 На завершення
Прихована тривожність — це не «характер», а сигнал. Дитина не вміє ще сказати: «Мені страшно, підтримай мене».
І саме від батьків залежить, чи навчиться вона бачити світ без постійного страху помилитися.
Іноді допомагає просто сісти поруч, обійняти і мовчки побути разом. Бо іноді спокій — це не слова, а присутність.